Категорії розділу


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Місцеве самоврядування - основа сучасної української державності!

Стаття для ЗМІ та учасників «круглого столу»

2.12.2010 р

Місцеве самоврядування -

основа сучасної української  державності!

 

Кривбас напередодні  державного свята-Дня місцевого самоврядування! У зв’язку з цим місцеві громадські організації «Депутати органів місцевого самоврядування», «Комсомолець Кривбасу», ВГО «Союз споживачів України» щиро вітають міського Голову Ю.Г.Вілкула,  органи місцевого самоврядування та працівників, які мають відношення до них, з наступаючим святковим днем!

Ще свіжі в пам’яті більшості членів міської громади бурхливі події початку 90-х років,  коли місто переходило від командно-адміністративної політичної форми управління (підпорядкування рад по вертикалі партії та державі) до системи місцевого самоврядування (автономінізації управління). Це була важлива подія, про яку на протязі багатьох останніх років існування СРСР дискусували в політикумі міста.  Найбільш сприятливою стала ситуація до такого переходу після Всенародного референдуму про Акт незалежності України та обрання девятнадцять років назад, 1 грудня 1991 р, першого Президента України Л.М. Кравчука, які криворізькою громадою були підтримані майже одноголосно. Справедливо буде нагадати, що визначальну роль в організації референдуму та виборів першого Президента України взяли на себе тоді Голови районних рад  Гончарук Г.Ф., Кіковка С.В., Любоненко Ю.В., Нікульніков В.В., Степанюк Д.П., Стриженко С.С, Черняєв Ю.В. У зв’язку з хворобою  Голови міськвиконкому, великого патріота міста та України, Г.І. Гутовського і безпідставною на нього брехнею доморощених «демократів», спробами дезорганізувати роботу, весь тягар політичного і організаційного забезпечення референдуму та виборів ліг на Голів районних рад. І вони зі своїми виконавчими апаратами райвиконкомів, при підтримці обласної ради, органів місцевої  державної влади, ЗМІ, з цим державним завданням успішно справилися. Роботу проводили як державники  і за  переконаннями.

Сьогодні постає справедливе питання-чи виправдовує себе самоврядна система управління містом, і чи сприяє вона запровадженню державної політики? Як на мене то безперечно так! Слід нагадати-самоврядування в 90-і роки не «звалилось» на Україну та місто з неба неждано  і раптово. Самоврядування це наша багато вікова національна традиція, яка притаманна ментальності нашого народу, де присутні такі риси: як ліберальна демократія (бажання мати приватну власність, бути захищеним владою і її обирати); відсутність радикалізму в політиці та передбачуваність; високий патріотизм; вірність християнським духовним цінностям і православ’ю, за які українці віддавали своє життя і при цьому поважне сприйняття  діяльності  інших конфесій та церков. Вони притаманні і сьогоденню.

Якщо заглянути в історичну давнину, то ми побачимо, що становлення місцевого самоврядування в Україні відбувається саме на цих національних цінностях і пов’язане з європейським досвідом магдебурзького права. Суть його полягала у звільнені міського населення від юрисдикції урядової адміністрації і надані місту можливості самоврядування на корпоративній основі. Магдебурзьке право отримали: Львів-у 1356 р, Камянець-Подільський-у 1374 р, Стрій та Володимир Волинський- у 1431 р, Луцьк- у 1432 р, Снятин- у 1442 р, Мукачево- у 1445 р, Рівно- у 1493 р,  Київ- у 1494 р, Дубно- у 1507 р, Острог- у 1528 р, Любомиль- у 1541 р, Тернопіль- у 1548 р, Корсунь- у 1584 р, Переяслав- у 1585 р, Біла Церков- у 1588 р, Чигирин-у 1592 р, Мозир- у 1595 р, Канів- 1600 р, Богуслав- 1620 р, Чернігів- у 1623 р, Вінниця- у 1460 р, і.т.д. Лише за період з 1572 по 1647 рр українським містам і містечкам було видано 50 магдебурзьких грамот. Українські села тогочасся також отримували елементи самоврядування, які ґрунтувалися на магдебурзькому праві.

Суттєвих змін місцеве самоврядування зазнало за часів козацької держави. Магдебурзьке право не тільки не було скасоване, але й поширилось на ряд міст і містечок України. З магдебурзьким правом міста у козацькій державі не зазнавали культурних та конфесійних утисків. За прикладом такого права організовувалось самоврядування й в інших містах Лівобережжя. В XYII-XYIII ст.ст. місцеве самоврядування впроваджувалося більш драматичніше, ніж в попередні роки. У 1665 році царським указом містам України знов були надані грамоти на магдебурзьке право. Разом з тим, не вказувалось, які закони повинні були визначати суть цього права.  В цей період деякі міста вперше отримали магдебурзьке право. Так в 1752 році гетьман Розумовський надав його Полтаві. Це період постійного багаторазового реформування  адміністративної системи царської Росії, які суттєво впливали на устрій України. В XIX ст. в Україні розпочався процес формування уніфікованих загальноросійських органів місцевого самоврядування. Цим переймались особливо царі Микола I, Олександр II, та П.А. Столипін. Багато уваги проблемам міського самоврядування приділяли універсали Центральної Ради та Конституція УНР 1918 р. В радянські часи Центральний уряд СРСР запровадив на більшій частині території України радикально нову для неї систему органів «диктатури пролетаріату», основу якої становили ради депутатів від різних класів і соціальних верств населення. Проте, нові органи місцевої влади і управління створювались досить повільно і на 1925 рік були відсутні у 40% міст і селищ України. Подальший перебіг подій, обумовлений становлення командно-адміністративної системи, позначився тим, що в життя самоврядних органів був закладений сталінський принцип  «…володіють не ті, хто вибирає і голосує», а ті «…котрі оволоділи на ділі виконавчими апаратами держави, котрі керують цими апаратами». На початку 90-х років XX ст. почався по суті новий етап в історії українського самоврядування – повернення до традицій, що були в Україні,  з використанням перевіреного досвіду самоврядування інших країн Європи та США, і з застосуванням  сучасного досвіду в Україні.

Питання-чи відбулося місцеве самоврядування в Україні в повній мірі на сьогодні? На моє переконання-ні! А чому? Тому що з прийняттям Конституції України (1996 р)  не забезпечене законодавчо державно-правове регулювання фінансово-економічної бази самоврядування. У зв’язку з тим, що переважна кількість регіонів України не є економічно самодостатніми, то Центральний уряд веде перерозподіл бюджетних ресурсів (трасферти) і часто в ручному режимі. І з огляду на те,  що в багатьох регіонах не розвинута виробнича база, то і гальмується і розвиток фінансової бази місцевого самоврядування в країні, якою є місцеві бюджети. Інколи питання місцевих бюджетів використовують політичні і урядові авантюристи та популісти для своїх корпоративних інтересів. Але з часом це питання фінансування безумовно  буде вирішено. Воно прискоряться, якщо цьому будуть сприяти економічні  і політичні процеси в країні, орієнтовані на вітчизняного товаровиробника, малий та середній бізнес, розвиток комунальної власності. Так, ми можемо жити завдяки імпорту, але при цьому обов’язково виникне питання-а де взяти кошти для заробітної плати щоб оплачувати комунальні та інші послуги, товари, ліки та продукти харчування? Відомо, що коли магнату Форду молоді інженери запропонували автоматизувати повністю випуск авто, то він задав питання:  якщо люди не будуть працювати і отримувати заробітну плату, то хто буде купляти ці авто? Цей приклад мені вважається достатньо повно ілюструє  необхідність  розвитку власної економічної бази країни для формування місцевих бюджетів. Місцеве самоврядування це складова громадянського суспільства, основа демократії, свобод людини. Для України інший шлях не бажаний взагалі.

Щодо розвитку місцевого самоврядування в місті за роки незалежності, то я повністю поділяю висновки, які зроблені 35 засновниками Асоціації «Депутати органів місцевого самоврядування» на початку цього року, що:

« * Ради в місті завжди були великою життєвою школою для  молоді, кузнею кадрів. Турбуючись про престижність робітничих професій, керівники підприємств дбали і про те, щоб кращі молоді працівники були депутатами рад, отримували в них досвід державного управління для захисту соціально-економічних інтересів молоді, споживачів, трудових колективів, міста, області та країни.

* Місто, довжиною в 120 км. та чисельністю більше 700 тис. чоловік, має мати і свою розвинуту демократію, свої школи для молодих майбутніх управліньців-розвинуту мережу рад органів місцевого самоврядування.

* В місті Кривому Розі десятиліттями склалась традиційна практика організації влади, яка пройшла випробування в різні часи і проявила себе найбільш ефективною системою в країні. Вона базується на підтримці широкого кола громадських організацій, на розвиненій мережі рад місцевого самоврядування за участі молоді.

* Саме ця організація влади  показала свою дієздатність при захисті інтересів городян в різні часи криз, державного  безладдя та спадів виробництва.

*Місто без активної громадянської позиції молоді, як робітничої так і бізнесової, від освітян, медиків, студентства, культури, в тому числі і у владі- немає перспектив!»

При ліквідації місцевих Рад в багатьох містах України, в Кривбасі вони збережені колишніми міськими Радами і міським Головою Ю.В.Любоненко на всіх рівнях, в тому числі в районах, комітети в приватному секторі, що характеризує  міський політикум у владі і саму систему  влади як демократичну, з глибоким розумінням місця і ролі місцевих інститутів громадянського суспільства в житі міської громади. В місті не на словах, а на ділі, сьогодні діє передвиборче гасло місцевої організації Партії Регіонів і міського Голови Ю.Г. Вілкула «Краще збережемо-нове побудуємо!».  Такий підхід безумовно забезпечить наслідування кращих традицій, розвиток та поважне відношення до старшого покоління, яке розбудовувало самоврядування в місті, його економіку та соціальну інфраструктуру. Але, на моє переконання, в місті назріла більш глибока децентралізація, поновлення розширення повноважень районних органів місцевого самоврядування в управлінні комунальною власністю, в реформувані житлово-комунальної сфери, залучення їх потенціалу до ефективного формування бюджету на базі існуючого досвіду  вже за роки незалежності України. Наприклад, коли в районах формували свій бюджет по нормативам, які встановлювала міська Рада, то райрада відповідала і за його виконання на закріпленій податковій базі. Створювалась творча ділова атмосфера. Райрада була зацікавлена в перевиконані планових завдань. Це, наприклад в Дзержинському районі, де я був Головою ради тривалий час: дозволяло мати рахунки в банках; інтенсивно формувати бізнес середовище; розвивати та утримувати комунальну власність, в тому числі і за рахунок підприємств (Криворіжсталь, Криворіжбуд); створювати робочі місця; отримувати додаткові надходження і в результаті  організувати 150 чоловік комунальної міліції, скоротити наповнення класів в школах з 30 до 20-15 учнів, будувати житло, переоснащувати лікарні обладнанням та інше. Депутати не були простими «кнопкодавами». Районні органи самоврядування, вважаю не повинні бути закладами по видачі тільки довідок. Їх можливості і потенціал набагато більші. І я переконаний, що цей потенціал міській Голова, д.т.н., професор Ю.Г. Вілкул, який є поборником місцевого самоврядування і сам є свідком позитивного досвіду в минулому,  та нинішня міська Рада використають сповна, як для економічного розвитку так і в бюджетному процесі. Це об’єктивна необхідність. Тому що, на моє переконання, місцеве самоврядування - це основа державності України, широка демократія міської громади, яка по своїй природі не сприймає утисків та свавілля. -->

Вхiд користувачiв

Логін:
Пароль:

Пошук

Календар

«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Архів записів

Друзі сайту

Почта

Логин:
Пароль:

Газета